Інститут приватних судових виконавців

Держава не відпустила від себе регулювання виконавчого провадження, а залишила Міністерство юстиції слідкувати за процесом, наділивши його не лише функціями контролю, а й можливістю перевірки професійної компетенції майбутніх виконавців.

Таким чином, окрім виняткової компетенції державних виконавців, маємо змогу самостійно обирати, до якого виконавця звертатися – державного чи приватного. То кого ж вибрати? На це запитання відповідає приватний судовий виконавець Юрій Михайлович Приходько:

Перший значний плюс на користь приватних виконавців – компетентність. На рівні Закону вимоги до державного виконавця передбачають наявність громадянства України, здобуття вищої юридичної освіти не нижче другого рівня, володіння державною мовою та здатність своїми особистими та діловими якостями здійснювати повноваження державного виконавця. Вимоги до приватного виконавця солідніші та конкретніші, адже, крім названих вище, Законом встановлено віковий ценз – досягнення 25 років; стаж роботи у сфері права після отримання відповідного диплома не менше двох років; складання кваліфікаційного іспиту, який проходить у режимі автоматизованого анонімного тестування. Обов’язковою вимогою є повідомлення приватним виконавцем Мін’юсту про початок здійснення своєї діяльності, оскільки останній має право розпочати діяльність з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України. Також забороняється провадження діяльності приватного виконавця без чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності перед третіми особами. Мінімальний розмір страхової суми за таким договором страхування має становити 10 відсотків загальної суми стягнення за виконавчими документами, але не менше ніж 1 тисяча мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року.

Другим плюсом є контроль. Контроль за приватними виконавцями, на відміну від державних, встановлений та регламентований чіткіше. Так, контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється шляхом проведення Міністерством юстиції України планових та позапланових перевірок. Також контрольними функціями наділено новий орган у системі виконавчого провадження – Рада приватних виконавців України.

Розгляд питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних провин, перелік яких є вичерпним, покладено на дисциплінарну комісію приватних виконавців. До формування дисциплінарної комісії приватних виконавців її повноваження виконує Тимчасова дисциплінарна комісія, яка діє згідно з наказом Мін’юсту № 3003/5.

Третій плюс – наявність належної мотивації. Якщо заробітна плата державного виконавця складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг, а також надбавки за вислугу років і на цьому – точка, то винагорода приватного виконавця виглядає привабливішою. Зокрема, винагорода приватного виконавця складається з основного та додаткового. Основна винагорода, залежно від виконавчих дій, що підлягають скоєнню у виконавчому провадженні, встановлюється як: фіксованої суми – у разі виконання рішень немайнового характеру; відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Кабінет Міністрів України у п. 19 Порядку виплати винагороди державних виконавців та їх розмірів та розміру основної винагороди приватних виконавців встановив, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, отримує основне винагороду у розмірі 10 відсотків стягненої ним суми чи вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Приватний виконавець, який забезпечив у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, фактичне виконання у повному обсязі виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа, отримує основну винагороду у розмірі двох мінімальних заробітних плат, а за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа – у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Як у суспільстві, так і серед юристів назрівають побоювання щодо того, чи нові виконавці не зловживатимуть своїми повноваженнями, адже деякі норми викликають підозри вже навіть у теоретичній площині.

Четвертим плюсом є те, що долю примусового виконання рішень вирішує стягувач. Закон надає не лише свободу у виборі приватного чи державного виконавця, а й можливість самостійно обрати приватного виконавця з-поміж тих, відомості про які внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Таким чином, фізичні або юридичні особи вільно обирають приватного виконавця шляхом доступу до інформації в Єдиному реєстрі приватних виконавців, який є безоплатним та здійснюється на офіційному сайті Мін’юсту цілодобово, без обмежень, з можливістю пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування інформації без застосування спеціальних програм.

Незважаючи на значні переваги інституту приватних виконавців та незважаючи на те, що законодавець намагався вивести виконавче провадження на якісно новий рівень, про що свідчить відведення більшої частини Закону під регулювання діяльності саме приватних виконавців (діяльність державних виконавців регулюють лише 15 статей), не обійшлося і без положень, які у майбутньому можуть створити проблеми під час діяльності приватних виконавців.

Так, інститут приватних виконавців передбачає саморегулювання, оскільки такі виконавці немают статусу державного службовця, і на першому плані виходить мотивація отримання гідної винагороди за принципом “хто працює – той їсть”. Проте держава не відпустила від себе регулювання виконавчого провадження, а залишила Міністерство юстиції слідкувати за процесом, наділивши його не лише функціями контролю, а й можливістю перевірки професійної компетенції майбутніх виконавців, оскільки чотирьох членів кваліфікаційної комісії із дев’яти призначає саме Мін’юст. Законодавець обрав змішаний тип виконавчого провадження, але чи приживеться вказана модель чи все ж таки доведеться відпустити приватних виконавців у “вільне плавання” – покаже час.

Крім того, з прийняттям відповідного Закону як у суспільстві, так і серед юристів назрівають побоювання з приводу того, чи нові виконавці не зловживатимуть своїми повноваженнями, адже деякі норми викликають підозри вже навіть у теоретичній площині. Наприклад, приватний виконавець з метою належного виконання своїх обов’язків має право залучати працівників поліції для сприяння у вчиненні ним виконавчих дій. Також Закон визначає, що залучення працівників поліції здійснюється за мотивованою ухвалою приватного виконавця. Але виникають питання: які саме мотиви мають бути вказані для залучення поліції та чи мають бути якісь обмеження? На які, знову ж таки, Закон чіткої відповіді не дає.

Ще одним ризиком є дворівнева оплата праці, яка передбачає основну та додаткову винагороду приватного виконавця. Законом встановлюється, що угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачено додаткове авансування витрат виконавчого провадження та додаткову винагороду приватного виконавця. І хоча наказом Мін’юсту № 2830/5 від 29.09.2016 встановлено види та розміри витрат виконавчого провадження, на жаль, відсутність конкретики дає широкий простір для зловживання наданими можливостями. Також слід зазначити, що мінусом для боржника є те, що основна винагорода приватного виконавця, яка встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

Варто також звернути увагу на те, що особа, яка виявила бажання стати приватним виконавцем, до подання заяви про допуск до складання кваліфікаційного іспиту зобов’язана пройти навчання та стажування приватного виконавця, загальний термін яких не може перевищувати трьох місяців. Від проходження стажування звільняються особи, які мають стаж роботи державного або приватного виконавця, адвоката, нотаріуса, арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не менше ніж один рік або помічника приватного виконавця не менше двох років. Питання напрошується саме собою: а в кого необхідно проходити стажування? Якщо, наприклад, за аналогією з адвокатською діяльністю, слід звертатися до приватного виконавця, але як тоді зможе пройти стажування колишній прокурор, якщо штат приватних виконавців ще не укомплектований? Недосконалість системи залишає бажати кращого і практичного.

Приватний судовий виконавець виконавчого округу Чернігівської області 

Приходько Юрій Михайлович